Останні новини

День ганьби: учасник евакуації з Уханю згадує про Нові Санжари рік потому

"В один день ми перетворилися з ворогів народу до ледь не національних героїв"

В Україну прибула перша партія вакцини, а саме 500 тисяч доз препарату CoviShield, яку виробляють в Індії за ліцензією AstraZeneca. Та ще рік тому в Україні не було зареєстровано жодного випадку інфікування, а евакуйовані з Уханю відбували обсервацію в Нових Санжарах. 

Kyiv Live розповідає як проходила евакуація українців з самого епіцентру коронавірусу. 

Читайте також: Україну поділили на карантинні зони із новими обмеженнями

Михайло Єфімов —  один з 45 українців, яких евакуювали з Уханю. Цю подію хлопець згадує не часто та не вважає її чимось особливим. Розповідає, що коли ситуація в Китаї стала критичною, країни розпочали евакуація своїх громадян. Спочатку це були США та європейські країни. Через деякий час й Україна: 

“Співробітники українського посольства в КНР зв'язалися з тими громадянами, які перебували на той час у провінції, яка підпадала під карантинні обмеження. Нам вислали інструкції: треба було заповнити деякі форми. Я людина спокійна. Була евакуація — я скористався нею. Якби не було, то я б перечекав карантинні обмеження у місті Ухань й далі продовжував свою роботу. Саме посольство попереджало й радило все ж таки здійснити евакуацію. Як я розумію, у них була інформація, що все це надовго”.

миша.jfif

фото: з особистого архіву Михайла Єфімова

За словами Михайла організація зі сторони посольства була на найвищому рівні. Українцям заздалегідь підготували автобуси й таксі до летовища. Були проблеми з української сторони у Києві під час документально-організаційної роботи. Однак треба вважати на різницю часових поясів. Коли Пекін уже на роботі, Київ ще відпочиває. 

“Від моменту повідомлення до самої евакуації пройшло близько 2 тижнів. Я так розумію, що проблема була в підготовці з українського боку: закупівля спеціальних костюмів, окулярів для персоналу на борту. Оскільки епідемія у Китаї вже була активною, то він був більш підготовлений з технічної точки зору. Тож, перша дата евакуації була трохи перенесена десь на тиждень пізніше”

Однак на евакуацію погодились не усі. Деякі люди не хотіли втрачати час через 2-тижневу обсервацію, а деякі боялись втратити роботу у Китаї. Разом з українцями евакуювали й 27 іноземців: громадян Аргентини, Еквадору, Домініканської Республіки, Сальвадору, Коста-Ріки, Чорногорії, Панами та Ізраїлю. 

“Усі українці Уханю розбилися за районами й підтримували одне одного. Я спілкувався з двома інженерами з Харкова, які були в Ухані у відрядженні. У день евакуації я з ними познайомився особисто й ми майже увесь час були разом. Коли ми їхали до аеропорту, місто було схоже на Чорнобильську зону. Нікого не було на вулицях й в аеропорту. Медичні працівники дуже підтримували одне одного. Час від часу вони гуртувалися та кричали "Вперед-вперед". Було приємно дивитися на те, як вони намагаються подолати пандемію, починаючи з себе. Ми проходили декілька серйозних перевірок і якби було щось не так, нас би просто не пустили на борт літака. До речі, чотирьох людей таки не пустили. Хтось розхвилювався і в нього піднялась температура до 37, що можливо і нормально. І цього хлопця одразу повезли в лікарню та зробили тест на ковід. Він виявився негативним. На жаль, я не знаю як склалась його доля далі”

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/-LexvGVAkHQ" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

Після польоту літак пройшов обробку санітарно-епідеміологічної служби. Там замінили фільтри системи кондиціонування й провели дезінфекцію. Крім екіпажу з Китаю летіла також бригада медиків - усі вони були в одноразових костюмах для біологічного захисту. А самі евакуйовані були в масках.

“Зі сторони можливо це було схоже на те, що ми якісь пацюки й нас загнали у спеціальну зону й працюють з нами дуже обережно у захисних костюмах. Коли ми були на дозаправленні у Києві, до нас дзвонили стривожені батьки: "О, Боже, що там з вами роблять?". Вони були в паніці. Однак це більше був телевізійний ефект”

Рейс здійснювався через Казахстан, де висадили двох громадянок Казахстану. Люди до останнього не знали куди саме вони летять. Посольство попередило, що вони відбуватимуть обсервацію в Україні, проте не сказало в якому саме місті. Тоді в ЗМІ було декілька ймовірних варіантів: Івано-Франківськ, Київ, Харків. Спочатку літак прибув до Харкова, однак там не сів: 

“Над Харковом ми кружляли через непогоду й літак було важко посадити. Ми рушили до Києва на дозаправлення й знову полетіли до Харкова. З цього приводу було дуже багато запитань: чого ж вони кружляють над містом? Що сталося? Насправді був просто туман. У Києві мені подзвонили батьки й сказали, що ми плануємо бути на обсервації під Полтавою”.

самолет.jfif

фото: з особистого архіву Михайла Єфімова

Після прильоту з Китаю люди не заходили у термінал, всі перевірки митники провели у відкритому просторі. У Харкові вони вийшли й відразу сіли в автобус. Водіїв автобуса та обслуговуючий персонал з літака також відправили на карантин.

“Ми рушили автобусом лісами-полями, а не по трасі Харків-Полтава. Бо я так розумію траса була заблокована місцевими жителями та журналістами. Й увесь натовп спостерігав, як везуть "хворих на ковід громадян України на обсервацію". Коли ми з іншого боку заїжджали в місто там вже почалися галаси людей, шини, активісти...Там було декілька чоловіків по центру, які запалили шини й блокували проїзд. У слід ми чули гасла "П***раси"

Сутички між активістами та поліцією, що переросли у штовханину, розпочалися безпосередньо біля в’їзду в санаторій. Один з мітингувальників навіть жбурнув камінь в автобус й розбив скло на дверях. На щастя, ніхто не постраждав, але людям, що сиділи спереду довелось пересісти ближче до центру. 

“Було дуже неприємно. Я сидів з поряд з громадянами інших країн і в них були дуже великі питання чому так відбувається, чому евакуація проходить так агресивно. Коли ми їхали до санаторію, ми увімкнули прямий ефір інформаційного каналу та спостерігали за ситуацією та настроями людей. Це все виглядало дуже страшно, особливо палаючі шини. Ми за цим спостерігали й готувалися морально, що будуть сутички. Це я кажу зі свого боку. Я думаю, що дівчата переживали більш болісно: у когось трусилися руки, у когось був страх. Страшнувато було...Це можна порівняти з футбольним матчем. Коли ти вболіваєш за одну команду і зустрічаєшся з вболівальниками іншої команди”.

Напередодні прибуття автобусів з людьми місцевим жителям невідомі розсилали СМС із закликами до протестів. У різних чатах ходили повідомлення типу "Привезли цих божевільних з Уханю", "Треба захиститись, бо тут живуть наші діти". Ситуація також підігрівалася людьми, що приїхали з інших областей, аби "підтримати" акцію. 

Михайло каже, що про не надто люб’язну зустріч здогадувались ще у Китаї:

“Ще до евакуації були такі настрої. Було декілька місць, в які готувалися до прийому нас на обсервацію. І по настроях людей було зрозуміло, що нас ніхто ніде не чекає. Я не розумію, навіщо з цього робити велику проблему, адже обсервацію ми могли спокійно пройти вдома. Залишитись у власній оселі, кімнаті. І на цьому закінчити тріп Ухань-Україна”

Людей привезли у військовий санаторій у Нових Санжарах. Для евакуйованих підготували спеціальний корпус, який не можна було покидати. Це передбачало навіть адміністративно-кримінальну відповідальність. Сторонніх людей, крім персоналу, на території не було. Однак за словами Михайла, журналісти одного телеканалу якось потрапили на територію санаторію:

“Я так розумію, що вони хотіли зробити якийсь грандіозний сюжет. Але наша обсервація проходила спокійно, не було нічого екстраординарного. І їм довелось 14 днів сидіти з нами”

Люди, що перебували на обсервації, жили в одній будівлі. Їм було заборонено виходити на вулицю, але у кожного в кімнаті був балкон. Туди можна було виходити, аби подихати свіжим повітрям. Евакуйовані пасажири жили на другому та третьому поверхах, а медики жили на четвертому. У кожній кімнаті був душ, гаряча вода, холодильник, телевізор.

Михайло згадує, що перші дні постійно тримав телефон у руках й відповідав на сотні повідомлень:

“Дуже багато людей писало. Було сотні смс, і я не усі навіть встигав переглядати. Люди відповідали на сторіз в Instagram й просили пробачення. В цілому більшість людей адекватно сприйняли ситуацію. У нас будь-яка резонансна подія супроводжується іншою резонансною подією. У перший день ми були ворогами держави: "Хворих привезли, нехай вони сидять у своєму Китаї й заробляють гроші...Заробітчани". А буквально через два дні організації вже передавали подарунки. І ми стали ледь не національними героями. Було дуже приємно отримувати слова підтримки. Посмішка була аж до самих вух. Здебільшого писали дівчата й молоді мами. Тож, більшість коментарів були позитивного плану. Були люди, з якими ми тісно спілкувалися, вони переживали та розпитували як проходить обсервація”

підтримка.jfif

фото: з особистого архіву Михайла Єфімова

Кожного ранку й ввечері медпрацівники дивились на стан здоров'я людей: міряли температуру й перевіряли на симптоми ГРВІ. У людей декілька разів брали зразки для аналізів на коронавірус. Усі вони виявились здоровими. Готували тричі на день. Люди у спецкостюмах приносили їжу й виходили. Її подавали в одноразовому посуді, який знищували після використання. Перший поверх, де забирали їжу, став точкою збору та спілкування. 

Майже щодня волонтери відправляли книги, листи й іграшки. Крім того, евакуйованим подарували тенісний стіл, на якому чоловіки влаштували змагання по настільному тенісу. 

“Ми жили майже як у піонерському таборі, була така атмосфера. Чим ми займалися? Переглядали фільми, хтось працював онлайн, хтось вчив мови. Ми знімали деякі танцювальні відео, щоб розважати себе. У нас була рубрика радіо "Обсервація". Я був її незмінним ведучим. Кожного дня о восьмій ранку ми поздоровляли усіх з новим днем обсервації й тим, що нам менше залишилось сидіти. Повідомляли про погоду, а також вмикали пісню якусь. Якщо у когось був день народження, то звичайно також вітали. У нас був чат у китайській мережі WeChat і саме туди я записував радіо. Оскільки там можна було записувати аудіоповідомлення лише одну хвилину, тож і сама рубрика тривала рівно 60 секунд. У якийсь день я якось забув і тоді усі почали писати: "Як так? Де радіо "Обсервація?"

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Zs5P0qs6WXo" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

По закінченню обсервації у групи була сальса-вечірка від іноземців, що також перебували у Нових Санжарах. А випускали людей особисто президент Володимир Зеленський та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Гарант подякував усім причетним до евакуації, а також на той момент міністерці охорони здоров’я Зоряні Скалецькій, що також перебувала два тижні у Нових Санжарах. 

<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fpresident.gov.ua%2Fvideos%2F547004149248124%2F&show_text=0&width=560" width="560" height="315" style="border:none;overflow:hidden" scrolling="no" frameborder="0" allowfullscreen="true" allow="autoplay; clipboard-write; encrypted-media; picture-in-picture; web-share" allowFullScreen="true"></iframe>

“Я вважаю, що на той момент це було правильне рішення. Я особисто Зоряну Скалецьку побачив лише у фінальний день. Технічно вона ймовірно перебувала на території нашого санаторію, але вона займалася своїми справами як міністр охорони здоров'я. В останній день вона подарувала нам футболки "14 днів обсервації". Вона висловила нам подяку за час, проведений разом. Ми обійнялися і все”, - згадує Михайло Єфімов. 

Нагадаємо:

Більше оперативних новин шукайте в Telegram Kyiv Live. А от бекстейдж та життя каналу без прикрас можна побачити в Instagram. Прямі трансляції та цікаві гості вже чекають на вас у Facebook. P.S. Tik Tok в нас також є!

Теги:
Вийти в ефір
25.02